Педагогічна скарбничка

«ІГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ»

ВСТУП

Кардинальні зміни в суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об’єктивно потребують змін у всіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Тому сьогодні необхідна серйозна, науково обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і до форм і методів навчання та виховання. Сьогодення потребує від  людини не тільки певної суми знань, умінь і навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем.        

Досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішення цієї проблеми значною мірою сприяє впровадженню у навчально – виховний процес ігрових технологій навчання.   Саме тому вчителю слід усвідомити необхідність застосування у своїй роботі таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали б атмосферу розкутості, емоційного піднесення. Кардинальні зміни в суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об’єктивно потребують змін в усіх сферах життя, у тому числі й освіті. Тому сьогодні необхідна серйозна, науково  обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і до форм і методів навчання та виховання.  Як говорив Конфуцій, «до знань ведуть три шляхи: шлях міркувань – цей шлях найблагородніший, шлях наслідування – цей найлегший, шлях досвіду – цей шлях найтяжчий».

Щоб зацікавити учнів, учителю необхідно постійно оновлювати  та  урізноманітнювати навчальну діяльність, позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу. «Поганий вчитель подає істину, добрий – вчить її знаходити» (А.Дістервег).

Метою даної роботи є:

·        розкрити значення ігрових технологій для створення творчої атмосфери на уроках, стимулювання самоосвіти учнів,особистісно-компетентнісних якостей, оптимізації навчального процесу при вивченні географії;

·        звернути увагу на те, що ігри сприяють кращому засвоєнню знань;

·         показати, що граючи на уроці, дитина, втягується у навчальну працю, пізнає її радість.

·         поглибити та систематизувати знання про ігрові технології та їх використання на різних етапах уроку;

• на основі використання ігрових технологій формувати в учнів логічне та просторове мислення, вміння виділяти головне, висувати ідеї щодо вирішення проблем;
• виховувати свідоме ставлення до навчання, громадянську самосвідомість, економічну грамотність, культуру спілкування.

Завдання:

• формувати пізнавальні інтереси учнів;
• стимулювати прагнення учнів до самоосвіти;
• навчати учнів свідомо та виважено приймати рішення;
• допомагати учням більш повно реалізувати себе на уроках;
• створювати ситуацію успіху.

·        проаналізувати наукову літературу з даної теми;

·        розглянути використання ігрових технологій для певних типів уроків.

1.            Сутність і значення ігрових технологій в процесі вивчення географії.

На уроках географії ігри використовуються давно. Раніше ігри розглядалися в основному як спосіб внесення різноманітності в прийоми навчання і для посилення учбової мотивації. Потім були створені ігри, активно сприяючі розвитку пізнавальної діяльності школярів. Отже сучасна шкільна географія має в своєму розпорядженні вже великий арсенал різного роду ігор – як індивідуальних, так і колективних.

   Що таке гра? Гра – це прийом навчання, направлений на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в модельованій обстановці.

   Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується досить по-різному. За Г. Селевком, гра — «це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою». І. Під­ласий трактує пізнавальну (дидактичну) гру як «спеціально створені ситуації, що моделюють реальність, із яких учням пропонується знайти вихід». У педагогічній енциклопедії читаємо: «Гра — засіб фізичного, розумового та морального виховання дітей».

      Дійсно, гра - це прийом навчання, направлений на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в модельованій обстановці.

  Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може

використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі з географії.

 Будь-яка гра включає три основні етапи:

•  підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі проводиться інструктування тощо);

•  безпосереднє проведення гри;

•  узагальнення, аналіз результатів.

   На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру. До основних взаємопов'язаних і компонентів гри належать:

• ігрова задумка; •  правила; • ігрові дії;ь  •  дидактичні завдання (пізнавальний зміст); •  обладнання; •  результат гри.

   Ігрової технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:  •  добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;  •  ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, пере­шкоди, психологічні бар'єри; •  мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної ді­яльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості); •  дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок; •  багатофункціональна, її впив на учня неможливо обмежити одним аспектом; •  переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знахо­диться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (пере­конання себе, покращення свого результату), так і інший;  • має кінцевий результат.

   У грі учасник має отримати приз: матеріаль­ний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний (самоствердження, самооцінка); має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.

   У сучасній практиці навчання географії велику популярність отримали ігрові технології. У методичній літературі описана велика кількість ігрових сюжетів, представлені класифікації,  що розглядають в основному загальнопедагогічні аспекти ігрових засобів навчання.

  Відношення вчителів до ігрових технологій різне: одні використовують їх дуже активно, вважаючи результативними, інші вважають за краще

класичні форми учбового процесу. Для подальшого розвитку ігрових

технологій і повнішого використання їх педагогічних можливостей, особливо з погляду розвитку особи що навчаться, представляє інтерес виявлення особливостей розвитку ігрових технологій, думок учнів і вчителів про педагогічні ігри. Активні форми навчання, у тому числі і ігрові, отримали останнім часом широке застосування на уроках географії. Використання ігор в навчанні географії вирішує безліч задач. Вони розвивають пізнавальний інтерес до предмету, активізують учбову діяльність учнів на уроках, сприяють становленню творчої особистості учня, оскільки багато з ігор часто припускає проблемний характер навчання, бо є початкове питання, на яке треба дати відповідь, а шляхи рішення не ясні. Багато ігор дають можливості для взаємонавчання оскільки припускають групові форми роботи і дорадчий процес. Інтелектуально розвинені діти займають лідируюче положення, навчаючи тих, що відстають в командній грі. Можливість радитися, обговорювати проблеми дозволяє також задовольняти потребу підлітків у спілкуванні.

   Включення в структуру уроку ігрових моментів може бути використане для зняття втоми і для розвитку  особої свободи і розкутості учнів, особливо слабких і невпевнених у собі.

  З метою активізації учбово-пізнавальної діяльності в учбовому

процесі все частіше використовуються різні ігри. Як показує практика, в більшості випадків передача готових знань не завжди спонукає людину до готовності і здатності виявляти, аналізувати і визначати самостійно шляхи їх рішення. Потрібний абсолютно інший підхід до організації навчання, що змінює в цілому систему взаємин і взаємодій між вчителем і учнями. Вчитель перестає бути для учнів лише джерелом знань, стає консультантом по керівництву пізнавальної діяльності учнів. Учень стає активним учасником учбового процесу. Учні самі формують мету, виявляють проблеми, аналізують інформацію, виробляють критерії і можливі шляхи вирішення проблем. Учень перетворюється на головну фігуру всього учбово-виховного процесу, що і робить навчання по-справжньому особово-орієнтованим.

   У пізнавальній географічній грі закріплюються уміння застосовувати отримані раніше знання, навики користування довідковою і іншою літературою. А головне – в процесі гри школярі отримують знання, випробовуючи при цьому задоволення. Позитивні емоції позначаються на кращому засвоєнні матеріалу,  впливають на розвиток особистості дитини в цілому. Ось чому гра може стати засобом всестороннього розвитку школяра, його здібностей.

      Мета географічних ігор  перш за все учбова: закріпити навики читання карти, уміння використовувати отримані знання, різноманітну додаткову інформацію, викликати інтерес до предмету, бажання ще більше пізнати.

2.Види ігор у навчанні географії.

А)  РОЛЕВІ ІГРИ

   Починаючи з раннього дитинства, діти грають в ролеві ігри, навіть не знаючи цього терміну: в дочки-матери, в магазин, в школу, тощо.

   Ролеві ігри дозволяють вчителеві ефективно використовувати надмірну активність учнів, направляючи її в потрібне русло. Вони формують у дітей навики взаємодії з іншими людьми, уміння чітко формулювати і пояснювати свою точку зору, вести конструктивну дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень.

  Планування ролевої гри – це найважливіший етап підготовки, на якому вирішується, як конкретно розіграти ідею або ситуацію вибраним засобом . Для цього організаторові необхідно вибрати конкретний матеріал, на якому програватиметься ситуація, намітити ролі учнів, передбачити “реквізит”, довідкові матеріали, вирішити, як використовувати результати гри.

  Для створення “атмосфери” вільного розігрування ролевої ситуації вчителеві необхідно виключити осуд і критику і брати повноцінну участь в розігруванні ситуації.

   Слід звернути особливу увагу на підготовку різних роздаточних матеріалів: опис ролевої гри, методичні рекомендації для учасника ролевої гри, довідкові матеріали і таблиці, необхідні для обробки інформації і підготовки відповідного рішення.

   Початкова інформація  ролевої гри може бути представлена учням як на занятті, так і заздалегідь. Останній варіант переважніший, оскільки в цьому випадку слухачі не витрачають часу на ознайомлення з інформацією і її осмислення в період заняття.

   Вчитель повинен роз'яснити учасникам гри її особливості, комплексний характер, порядок проведення і обговорення. Звернути увагу на критерії оцінки результатів ролевої гри, враховуючи, що учасники в основному працюють в малих групах і гра практично носить змагальний характер.

   В основному змістом ролевої гри стають реальні проблеми географічної науки. Ролева гра успішна в тому випадку, якщо учні в ході її дискутують, відстоюють свої погляди. Так, для 7 класу найбільш цікавими є сюжетно-ролеві ігри типу ігор-подорожей (приклади: «Подорож по Австралії», «Подорож по Атлантичному океану», «Майбутнє Антарктиди»). У 8-10 класах ролеві ігри поступово змінюються, в них використовуються складніші ситуації (прес-конференції, уроки-ярмарки, «круглі столи»).

   У 80-і роки частіше використовуються настільні ігри  по типу кросвордів, ребусів, лото, ігрових кубиків, пошти. У цей же період з'являються описи ігор-змагань і ролевих ігор, але більшість з них пропонується для 6-7 класів, вони достатньо однотипні і з нечітко прописаними правилами.

В 90-і роки помітно збільшується кількість публікацій з описом ігор творчого змісту - змагань і ролевих ігор, причому їх форми стають різноманітнішими - ігри-змагання «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок»  " О, счастливчикник!", «Зоряна година», «Слідами робінзона», «Морський бій», «Австралійський серпантин», «Роза вітрів», «Острів скарбів».

 Б)ВІКТОРИНИ

   Одними з популярних і улюблених ігор учнів є вікторини.

Назва «вікторина» походить від латинського слова «вікторія», що значить «перемога». Тому вікторину ще називають грою переможців. У ній учні змагаються зате, щоб дати повну відповідь на питання й зро­бити це якомога швидше.

   Вікторина- одна з ігрових форм проведення уроку, яка полягає у змаганні учнів у відповідях на запропановані питання. Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально.

Основна мета вікторини- в ігровій формі всебічно розглянути винесені на неї питання, дати можливість кожному учневі виявити активність, показати рівень своєї ерудиції.

  Вікторини мають виховне й пізнавальне значення. Вони розши­рюють і поглиблюють здобуті на уроці знання учнів, виховують у них допитливість, інтерес і любов до предмета. Проведення вікторини підви­щує загальну культуру учнів, розвиває їх пам'ять і мову, збуджує почуття й думки, сприяє розвитку логічного мислення.

  Вдаючись до вікторини, необхідно враховувати індивідуальні особ­ливості дітей, глибину засвоєння матеріалу з теми, з якої проводиться вікторина, ступінь складності запитань, їхню дохідливість, пізнавальну цінність. Легкі запитання вікторини викликають легковажне ставлення з боку учня; важкі — можуть викликати зневіру у свої сили. Віктори­ни повинні спиратися на наявні знання й водночас поглиблювати їх сприяти всебічному осмисленню програмного матеріалу, встановленню логічних зв'язків між вивченим і тим, що вивчається, допомагати робити висновки й узагальнення.

   Для обдумування відповіді визначається певний час. Якщо за це час було дано правильну відповідь, зараховується очко. Перемагає той

хто набере більше очок.

   Для визначення переможців гри вибирається журі.

Види вікторин і форми проведення їх можуть бути різними.

Найпростіша вікторина - "Чи знаєш ти видатних географів?"

Вона проводиться так.

Учитель приносить у клас портрети географів, мандрівників: Христофора Колумба, Джеймса Кука, Роберта Скотта, Руаля Амундсенаї

Фернана Магеллана, Давида Лівінгстона, Васко да Гами, М. М.

Пржевальського, М. М. Міклухо-Маклая, П. П. Семенова-Тянь-Шанського та інших. А учні повинні назвати їх відкриття й значення для географіч­ної науки. Роботу можна виконувати в усній і в письмовій формі. Виграє той, хто дасть повнішу відповідь. Поступово гра ускладнюється: учням пропонують об'єднати дослідників за групами:

а) який материк досліджували;

б) значення для історії;

в) за ознакою, яку учні визначають самостійно.

Перемагає той, хто назве більше ознак, що об'єднують мандрівників.

В) НАСТІЛЬНІ І РУХЛИВІ  ІГРИ

   Ігри у поєднанні з іншими методичними прийомами і формами підвищують ефективність викладання географії. Вони можуть бути проведені на уроках, семінарах, факультативах,  їх можна запропонувати як домашнє завдання. Ігри різноманітні за змістом, меті  проведення, організації. Ігри навчального характеру з творчим підходом: до них відносяться настольные і рухливі на місцевості. До настольних відносяться ребуси, кросворди, чайнворды, лото, доміно, тощо. В такі ігри люблять грати учні з 6 по 10 клас, як на фізичній,  так і на економічній географії. Настільні ігри розвивають уяву, кмітливість і спостережливість. У них присутній елемент змагання (хто швидший, хто більше знає, хто правильніше відповість). На разі школярі вчаться швидко і логічно міркувати. У цих іграх закріплюються уміння застосовувати отримані раніше знання, уміння користуватися довідковою, науково-популярною літературою, географічною картою. А головне – в процесі гри школярі отримують знання, отримуючи задоволення. Позитивні емоції сприяють кращому засвоєнню матеріалу, впливають на розвиток особистості учня в цілому. Тому настільні ігри – один із засобів розвитку здібностей учнів, розширення їх кругозору. Такі ігри проводять як індивідуально, так і в ході групової і колективної роботи. Вони дають можливість диференційовано підійти до оцінки знань і здібностей учнів. Вони необхідний елемент підготовки до творчих ігор. Особливо найбільшого поширення набули ролеві ігри на уроках географії.      

 Використання ігор в навчанні географії вирішує безліч завдань одночасно:

- ігри сприяють становленню творчої особистості учня; - формують уміння виділяти проблеми; - ухвалювати рішення; - розвивають пізнавальний інтерес до предмету; - впливають на учнів; - формують риси характеру;

- стимулируют к поиску решений, формированию собственных позиций.

   Такі ігри проводяться в групах, дозволяють спільно планувати учбову діяльність, взаємне обговорення і контроль. Така форма активізує пізнавальну діяльність учнів, у тому числі і тих, хто погано вчиться. Групова робота дає можливість учням висловлювати свої думки, своє відношення до того, що відбувається, тим самим формує у школярів уміння спілкуватися один з одним.

   Гра “Угору - вниз”

   Гравці утворюють півколо від ведучого. Він починає перераховувати великі і маленькі за площею держави. Якщо названа велика держава (Китай, Росія, Бразилія і т. п.), діти піднімаються на шкарпетки і тягнуть руки вгору, тим самим як би показуючи розміри. Якщо ж названі невеликі держави, всі учасники гри опускають руки вниз. Хто зробив дві помилки - вибуває з гри.

Ведучий не тільки називає країни, але і сам виконує рухи, іноді навмисно помиляяючись. Ті, хто неуважний і копіює дії ведучого, скоро вибувають з гри. Гра може продовжуватися 2-3 хвилини, після чого її можна повторити, але називати вже треба гори, озера, тощо.

Г) ІГРИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ.

 Без карти немає географії. Шкільна програма передбачає знання учнями значної кількості географічної номенклатури. Щоб учням було легше її засвоїти, можна провести різноманітні ігри.

Наведу декілька прикладів:

   Гра " Підбери пару"

У довільному порядку записуються дві колонки. Учень повинен стрілками з’єднати відповідні пари.

Країна	Столиця
1. Китай	1. Київ
2. Індія	2. Улан-Батор
3. Монголія	3. Анкара
4. Тереччина	4. Нью-Делі
5. Польша	5. Варшава
6. Україна	6. Пекін

Гра “Слова в словах”

   Вчитель пише на дошці географічну назву, наприклад: “Караганда”. З букв цього слова потрібно скласти інші географічні назви, не додаючи нових букв, а букви, які є в цій назві, в одному слові можна використовувати тільки один раз. З букв слова “Караганда” можна скласти такі назви: Канада, Ангара, Анкара, Гана, Карадаг.

Учнів бажано розділити на дві групи. По черзі школярі кожної групи піднімають руки і відповідають.

Д) ДІЛОВІ ІГРИ

   У підлітковому віці спостерігається потреба у формуванні власно­го світогляду, прагнення бути дорослим, бурхливо розвивається фанта­зія та уява, спрямованість на самоствердження перед суспільством. Вирі­шенню цих завдань сприяють ділові ігри, які залучають підлітка до діяль­ного вирішення завдань і проблем, ставлять їх у позицію причетності до історичних подій.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань, засво­єння нового та закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібнос­тей, формування загальнонавчальних умінь, дає можливість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій. її основні критерії такі:

•   навчання наближається до реальних історичних подій; •   сприяє здобуттю більш глибоких теоретичних знань, прийняттю опти­мальних рішень, розвитку активності учня; •  відповідає інтересам того чи іншого учасника гри; •   спонукає творчо засвоювати матеріал і приймати, залежно від ситуа­ції, правильні рішення; •   ігрові елементи об'єднані в єдине ціле із сферою реальних життєвих ситуацій; •   присутній елемент зацікавленості, оскільки гра містить необхідні учням факти, події, ситуації; •  створюються нові цікаві моменти, в яких гравець може яскравіше роз­крити себе; •   формуються уміння і навички, необхідні у майбутньому житті, часто-густо громадянська та особистісна позиція дитини: швидкість у прий­нятті рішення, наявність у власних рішеннях твердих переконань, елементів нового, вміння користуватися науковою та історичною лі­тературою, засобами художнього слова тощо.

   Цікаво, що з кожним новим зверненням до ділових ігор змінюються функції викладача: спочатку він — одна з головних фігур: виконує роль організатора, інформатора, консультанта, режисера і, нарешті, робить під­сумки, оцінює діяльність як цілої групи, так і кожного окремого гравця. У подальшому більшість цих функцій відпадає, і вчитель залишається тіль­ки консультантом та арбітром гри.

  Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у діловій грі, потрібно створити своєрідний «архів» чи «банк даних», який містив би у собі вели­ку кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних су­джень, бо саме вони дозволять школяреві виробити власну позицію, об­рати те, що більше відповідає йому особисто, щоб потім переконати в іс­тинності своєї точки зору товаришів.

   До ділової гри дітей треба готувати поступово: вибрати найбільш ак­тивних, ініціативних, гарно підготовлених з теми учнів, які до того ж не позбавлені

творчих (акторських) здібностей, і будуть виконувати роль го­ловних дійових осіб; розтлумачити, що має входити до їх обов'язків, мож­ливо, спочатку власним прикладом продемонструвати підхід до важкої ролі і забезпечити діалог виконавця з класом. Для цього спочатку «ауди­торії» можна запропонувати зразки запитань для дискусії чи суперечки, основні.теми для «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати так­тику поведінки під час гри.

   Велика цінність ділових ігор полягає в тому, що вони дають можливість учням усвідомити значення економіко-географічних знань, показати можливість застосування їх на практиці. Наприклад, можна запропонувати учням такі ситуації:

1. Один з вас буде капітаном, інший - штурманом. Треба вибрати маршрут плавання по Атлантичному океану, поставити мету експедиції, розповісти про природу тих місць, де ви побували.

2. Уявіть, що ви потерпіли корабельну аварію і врятувалися на плоті. Розкажіть про те, що трапилось, про спроби вижити.

3. Уявіть, що на початку вересня ви пішли в ліс за грибами в тайгу і заблукали. У вас куртка, чоботи, коробка сірників, два бутерброди. Що в таких екстремальних умовах ви зможете зробити?

   Ділова гра розвиває у дітей фантазію, але фантазію реальну, засновану на придбаних знаннях, учить міркувати, говорити, розповідати.

   У змісті ділових ігор природньо переплітаються знання і уміння, отримані під час  вивченні географії і практичні знання, отримані в житті. Ділова гра допомагає не просто засвоювати учбовий матеріал, а й активізує інтелектуальну діяльність, сприяє глибшому усвідомленню інформації учнями. Така форма навчання, як показує досвід, вимагає тривалої і ретельної підготовки вчителя і учнів.

   Отже, за вмілим  використанням гра стає незамінним помічником педагога. Недаремно гру називають королевою дитинства. Психологи стверджують, що гра може стати одночасно й засобом самооновлення, самовдосконалення, до того ж – й стимулятором доброго настрою. З іншого боку, є об’єктивно величезні можливості гри як педагогічного засобу, що збільшує інтелектуальну напруженість, активізує розумові процеси,тренує пам’ять, підвищує інтерес до знань.

3.Принципи організації ігрової діяльності на уроці

За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродною буде, приміром, ігрова контрольна робота чи гра на весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках можливі ігропаузи для актуалізації знань, наприклад, або зняття стресових проявів). .

Куди багатший ігровий потенціал мають уроки узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Дуже жваво й ефективно проходить в ігровій формі підготовка до тематичної атестації, коли учні мають необхідний багаж знань і потрібно його актуалізувати та систематизувати.

Менш очевидним є використання ігрових елементів під час контролю готовності учнів до уроку. Справді, з чим отут гратися, - учень або готовий до уроку, або ні (таких чомусь завжди вистачає). Нижче наведено опис гри „Морський бій, яку можна використати на уроці саме на стадії перевірки домашнього завдання. Вона дає змогу перетворити цю досить нудну стандартну процедуру на корисний насичений процес. Цікаво, що після такого „боючисло „тих, хто забув, чи „тих, хто не зрозумів домашнє завдання до наступного уроку, обов'язково зменшиться - програвати не подобається нікому.

Під час планування, підготовки і проведення гри на уроці необхідно дотримуватися наступних принципів і правил.

Учитель має чітко усвідомлювати дидактичні завдання використання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці з орієнтацією на виконання цих завдань.

Усі учасники повинні знати і виконувати правила гри, про які їх докладно інформують до її початку.

На ігровому полі не повинно бути сторонніх спостерігачів, тому важливо залучити всіх учнів до активної діяльності. Разом з тим участь у грі - справа добровільна, тому не варто змушувати грати дітей, які пасивні або тих, які соромляться. Спочатку їм можна запропонувати ролі експертів чи асистентів учителя. Через деякий час вони самі попросяться в гру.

На ігровому уроці, як і в будь-якій грі, обов'язково має бути елемент несподіванки і непередбачуваності, що дає змогу активізувати вияв творчих здібностей учнів.

Періодично слід змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою дітям. При цьому система підрахунку балів і визначення переможців мають залишатися максимально простими й наочними. Дуже корисно бали матеріалізувати (у вигляді фішок чи зірочок) і записувати їх на зведеному табло.

Дуже тонка процедура - розподіл ігрових завдань. Тут учитель має виявити весь психологічний і педагогічний такт. Учнів, які не можуть похвалитися знаннями, необхідно підтримувати, створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість. Незаперечних відмінників і нестримних лідерів можна й навантажити відповідно - їхня перемога буде важчою, але не менш бажаною.

Необхідно якомога повніше використовувати багаті можливості гри для розвитку вміння працювати в колективі, що передбачає розподіл ролей у команді, причому краще, якщо це зроблять самі учні (під непрямим керівництвом вчителя, звичайно).

Гра неможлива без духу змагання, тому переможці в ній мають бути обов'язково. Важливо тільки, щоб азарт не спричинив психологічних травм, тому не можливо допускати образ і глузувань. Програвати, та й вигравати, треба вміти гідно.

Як і будь-який урок, ігровий так само завершується підбиттям підсумків. Усі бали учасникам підраховують, переводять в оцінки й виставляють в класний журнал, але ... лише за бажанням учнів (тільки позитивні емоції!).

4. Ігрова діяльність на різних етапах уроку географії

У цьому розділі буде розглянуто приклади використання ігрових елементів на різних стадіях уроку, причому це будуть різні типи уроків, залежно від дидактичних завдань і способів організації навчальної діяльності.

Як було сказано, найбільші можливості для впровадження ігрових елементів у навчальний процес дають уроки узагальнення й закріплення знань, що передують, як правило, атестаціям і залікам. Ігри на таких уроках потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає вчителю широкі можливості для проектування ігрових ситуацій.

Зрозуміло, що цей родючий грунт вже оброблено першопрохідцями, тому починати потрібно спочатку. А урок, звичайно, починається з повторення пройденого, чи, висловлюючись науково, з актуалізації знань. Інакше кажучи, потрібно вияснити, наскільки клас готовий до уроку і чи має вчитель можливість подальшого просування?

Актуалізація опорних знань

На першому етапі уроку доцільно застосувати короткочасні ігри або ігрові елементи, які мобілізують увагу і пам'ять учнів. Тривалість їх не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Розглянемо кілька варіантів ігрової діяльністі на початку уроку.

„ Допуск . Проводять на старті уроку, коли право голоса дають кожному учневі. Це має такий вигляд: учитель ставить запитання, на які учні відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап учитель добирає прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей - на чисте знання раніше вивченого в класі матеріалу. Отже, після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, причому ні в якому разі не слід робити акцент на їхній невдатності. Навпаки, вчитель пропонує класу не залишати товаришів у біді, пропонує учням кинути „рятувальні кола, - поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді. Як дана форма фронтального опитування працює на основну ідею підвищення психологічної привабливості уроку? По-перше, протягом перших 5-7 хвилин уроку вже кожен учень „виступив, причому дав правильну відповідь, і це вже йому приємно й додає впевненості. По-друге, не пропала дарма домашня праця, і можна спробувати розвинути успіх. По-третє, коли всі кидаються на допомогу тим, хто замешкався на старті, в класі з'являється атмосфера єдності й доброзичливості. Нарешті, протягом цих 5 хвилин в класі звучить корисна інформація, необхідна для подальшого просування, причому звучить з вуст учнів, і її потрібно слухати (раптом це саме питання трапитися й мені?). Важливо, щоб усе відбувалося по-доброму, без тиску, і зміцнювало в дітей переконаність, що їм це під силу.

„ Морський бій . Це, по суті ігрова форма перевірки домашнього завдання, що дозволяє залучити в процес не двох-трьох учнів, а практично весь клас. Військова назва гри дуже умовна, однак відбиває розпал пристрастей під час даної процедури, що цілком природно: всім учням флоту, який переміг, оцінки підвищують на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають. Отже, на арені бою три флоти (три ряди парт), що відправляють у бойову розвідку екіпажі з двох учнів до дошки. Поки розвідники готуються до активних дій, основні сили добирають озброєння для атаки і планують оборону під керівництвом адміралів. У мирній термінології це має вигляд повторення навчального матеріалу, підготовки і розподілу питань за темами „супротивників. Усю цю діяльність координує учень, призначений учителем, який володіє всією повнотою адміральської влади. За три-чотири хвилини починається власне бій (чи перевірка домашнього завдання - кому як подобається). Після відповіді першого екіпажа другий і третій флоти „обстрілюють його запитаннями з теми, потім самі відповідають на не менш підступні запитання, що надходять від першого флоту, потім настає через другого формування і т.д.

Роль учителя в цій грі неможливо переоцінити, особливо в перших „боях. Треба встигати озвучувати оцінки запитань і відповідей, передавати право „пострілу наступній команді, не забуваючи при цьому вчасно залучати в процес гри пасивних учнів, а крім цього, час від часу „мінувати ігрове поле каверзними запитаннями. Після двох-трьох таких ігор, коли діти зрозуміють і приймуть правила гри, ці функції можна передавати асистентам. Використання даної ігрової форми дає змогу залучити до активної діяльності більшість учнів, підвищує їхню зацікавленість у підготовці до уроку, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроках і формуванню позитивної установки до навчання.

Вивчення нового матеріалу

Як було зазначено, використання ігрових елементів у навчальному процесі на цій стадії ускладнюється недостатнім обсягом знань і вмінь учнів. Однак актуалізовані на попередній стадї уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого просування по темі. Дуже перспективним уявляється при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель звертає увагу учнів на існування протиріч, формулює питання й пропонує учням, розбившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова оболонка в цьому разі може мати, наприклад, такий вигляд.

„Рятувальна експедиція. Десь у горах зазнав аварії авіалайнер з коштовним вантажем на борту, і потрібно спорядити рятувальну експедицію. Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку пошуку (з формулюванням головних питань з досліджуваної теми) і стартового завдання (наприклад, нескладного завдання за пройденим матеріалом). Далі процес пошуку може бути організований у такий спосіб: група отримує від учителя уривок радіограми від потерпілих під час аварії й намагається його розшифрувати (уривок може містити, наприклад, опис і результати експерименту з досліджуваної проблеми, а група має їх інтерпретувати й використовувати, відповідаючи на запитання з нової теми).

Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складають заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. Отже, до мети можна просуватися, різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються „привали, під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий „коштовний вантаж у вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота потім дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість „відкриття, відчута при цьому, не забувається.

Закріплення отриманих знань, вироблення практичних умінь і навичок

Звичайно ж, такі уроки створюють дуже сприятливі умови для навчальних ігор. З іншого боку, проведення цих уроків в ігровій формі підвищує їхню ефективність дає змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів. При цьому, як і на традиційних уроках, необхідно застосовувати різноманітні види діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні форми роботи тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним корисним змістом. Як приклад гри під час узагальнення матеріалу з теми і підготовки до тематичної атестації можуть бути наведені всім знайомі і всіма улюблені „хрестики-нулики.

„Хрестики-нулики. На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3см. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма була придумана в Клубі Знавців десяток років тому і, за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: „задача - розв'язати розрахункову задачу; „шпаргалка-назвати чи дописати формулу; „? - відповісти на запитання вчителя або суперника; „вірю-не вірю - вибрати з декількох тверджень правильне; „поле чудес - закінчити визначення явища чи поняття; „кімната сміху - несерйозне завдання, але зі змістом; „практикум - виконати практичне завдання; „бліц - три нескладних завдання виконати за хвилину; „супербліц - завдання виконує одна людина тощо. В процесі уроку проводять дві відбіркові і фінальну ігри, причому під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють у журнал за бажанням учнів.

Висновок
              Таким чином ігрові та інтерактивні технології навчання, які застосовуються під час вивчення географії, мають дуже велике значення для розкриття творчих можливостей учнів. А це особливо важливо на даному етапі розвитку освіти, в час демократизації навчального процесу, гуманізації навчання. В центрі навчально-виховного процесу повинна стояти дитина, і завдання для нас, вчителів - зробити так, щоб ця дитина бажала вчитися і вміла орієнтуватися в потоці інформації - вибирала ті краплини знань, які їй необхідні.  І коли такий учень закінчить школу, він повинен вміти застосувати здобуті знання на практиці. Окрім міцних знань, школа повинна виробити в учнів і певні моральні якості, які допоможуть їм в майбутньому. А для виконання цих завдань тільки традиційних уроків замало. Тому ігрові та інтерактивні технології навчання допомагають вирішувати ті складні завдання, які сьогодні стоять перед нашою освітою і школою зокрема.  Як писав відомий педагог В.Сухомлинський, «щоб дати учням іскринку знань, вчителю потрібно ввібрати ціле море світла».

  На уроках із використанням гри інтерактивних технологій немає сірості, буденності,одноманітності, монотонності; створюються умови для всебічного розвитку дитини, її здібностей, накопичуються позитивні емоції, вноситься новий цікавий зміст у навчання, учні проявляють фантазію і самостійний пошук відповіді, накопичують знання.

Список використаної літератури

1.            Голишкін В.О. “Інтелектуальні ігри на уроках географії» 8 клас. Харків, «Основа».

2.            Воробйова Р. Географічне виховання учнів у процесі спільної ігрової діяльності //Географія та основи економіки в школі-2005 С.-21.

3.                 Ковальчук В. І. Ефективний урок: технології, структура, аналіз. – К.: Шк. світ, 2011. – 120 с.

4.                 Крачило М., Сербрій В. Географія. Практичні заняття. – К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. – 125 с.

5.                 Новік Н., Географія. Позакласні заходи. – К.: редакція газети природничо – математичного циклу, 2013. – 112 с.

6.                 Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / за ред. Л. В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

7.            Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. –Москва, - 1991